Кожна людина знати повинна
Кожна людина – то світу перлина,
То особлива протяжність буття,
То неповторна єдина зернина,
Де зосереджений всесвіт життя.
Кожна людина завжди особлива
Квітка в сплетінні людського вінця,
Чимось постійна, а чимось – мінлива,
Та незбагненна завжди до кінця.
Кожна людина – то зірка єдина
На небосхилі безкрайнім Творця,
Навіть, якщо віддалік і незрима,
Все ж зігріває інші серця.
Кожна людина – то мить невловима
Серед нестримного лету віків.
І тому кожна знати повинна,
Що не потрібно робити гріхів.
З кари Господньої чи з божевілля
Люди вбивають подібних собі?
Звідки беруться жорстокість, свавілля
В зграї людській та нестримній юрбі?
Звідки беруться злодії, вандали,
Покручі, зрадники і брехуни,
Та словоблудні вожді-канібали? –
З нашої з вами беруться вини.
Час вже настав для спокути провини,
Час вже настав для спокути вини,
Аби воскресла у кожнім людина.
Зло має згинути поміж людьми!
Богдан БУГАЙ, доцент ТДМУ
Олені Телізі
Вдивляюся в твою світлину,
Красу душі вбачаю на обличчі.
Ти над усе любила Україну
І не була в епохи на узбіччі.
Твій життєпис – нам дороговказ,
Владарював твій дух над тілом,
Твої слова й для нас наказ:
«Не треба слів! Хай буде тільки діло!»
Тобі
Слова рождались серцем і думками,
Про що засвідчили рядки.
Між пожовтілими листками
Лежали осені листки.
Писав осінньою порою,
В дні дощові і самоти…
Діливсь з щоденником думками
Так, як колись зі мною ти.
***
Відносить течія життя
Нас з днів минулих у майбутні.
Породжують всілякі почуття
Свята і будні.
Їхні сліди лишає час
В душі, на серці і на тілі,
Підносять й опускають нас
Життєві хвилі.
***
Породжує діяння час,
Неначе лет стріл лук.
Живуть генії серед нас:
Костенко, Марчук, Шевчук.
Їхні книги і картини
Мов візитки України.
Валерій ДІДУХ, доцент ТДМУ